«Полтава – духовна перлина України»

Історико-культурна спадщина Полтави.

Розділ побудований у вигляді оглядової екскурсії.В ході ії туристи матимуть можливість ознайомитися з одним із старовинних міст України – містом Полтава, яке 1999 року відзначило 1100 років за археологічними даними та 825 років від першої згадки про нього в Іпатіївському літописі. За історико-культурними пам'ятками Полтава посідає третє місце в Україні. Унікальності Полтаві в Україні надають 150 історико-культурних пам'яток. У Полтаві народилася: легендарна українська народна співачка і поетеса М. Чурай, український філософ 18 ст. П. Величковський, поет і фольклорист О. Боровиковський, засновник нової української літератури І.П. Котляревський, патріарх української автокефальної церкви Мстислав (С. Скрипник), один із керівників УНР С. Петлюра, кіноактриса німого кіно В. Холодна. У тиші Іванової гори ви почуєте невмирущий голос Котляревського, веселкові гаї наспівають пісні Марусі Чурай, древні стіни дзвіниці відлунять неспішну ходу Панаса Мирного чи тиху говірку Володимира Короленка; із Панянського бульвару, старовинної частини міста, відкривається неповторний краєвид на заворсклянські далі та «сиву скелю віків» - Полтавський монастир…

 

Символіка міста Полтави

У письмових джерелах вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1174р. під назвою "Лтава". На початку XV ст. місто вже згадується під нинішньою назвою - Полтава. В цей час місто пребуває під владою литовського князя Вітовта.

З 1648р. - полкове місто.

Однією з найбільш трагічних сторінок в історії міста і всієї України, була Північна війна. У 1709р. шведські війська разом з союзниками - запорозькими козаками та військами гетьмана Івана Мазепи - зазнали поразки в битві під Полтавою. З цього моменту починається ліквідація української державності російським урядом. У 1765р. ліквідується полковий устрій, у 1775р. знищується Запорозька Січ.

 Герб періоду Великого князівства Литовського.

У XV ст. Полтава отримала перший герб: в срібному щиті лук натягнутий з стрілою, що пронизує серце з трьома поперечниками.

 

Герб російського періоду

Герб російського періоду затверджений 22 червня 1803р. Щит чотирьохдільний, скошений: в першій частині в червоному полі - дві шпаги, покладені навхрест; в другій частині - в срібному полі прапор з державним гербом; у третій частині - в срібному полі пальма; у четвертій частині - в лазуровому полі кам'яна піраміда, на якій зображення вічності - змія, що тримає в пащі свій хвіст.

Проект Б.Кене

Розроблений у XІX ст. В золотому полі чорний трикутний пам'ятник, прикрашений золотою змією, що звилась в кільце. За пам'ятником два зелених прапори, з золотим коронованим вензелевим зображенням Імені Імператора Петра Великого, древки червоні з вістрями від списа. Все супроводжувано в главі щита двома навхрест покладеними червоними мечами. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрівською стрічкою.

Сучасний герб

3 березня 1993р. рішенням є83 Полтавської міської ради затверджений сучасний герб Полтави. Основою герба є міський геральдичний щит, взятий з магістратської печатки 1700-х років. Поле щита - пурпурове, що символізує гідність, щедрість, благочестя. У центрі щита золотий лук з натягненою тятивою і стрілою, направленою вістрям донизу. З чотирьох боків щита лук оточують золоті охоронні шестикутні зірки, що символізують собою північ, південь, схід та захід. Вінчає композицію золотий напис "Полтава", виконаний старослов'янським шрифтом, причому літера "Т" зображена у вигляді геральдичного хреста.

Історико-культурна спадщина Полтави

Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»

27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва, яка мала далекосяжні наслідки для Європи. З дня Полтавської битви, як зазначає шведський історик Петер Енглунд, "закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, - могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу." Україна з 1709 року втрачає свою незалежність, юридичні і міжнародно-правові чинники, а тому перестає існувати як держава.

1909 року з ініціативи викладача історії Полтавського кадетського корпусу І.Ф.Павловського було відкрито музей на полі Полтавської битви. 1981 року музей історії Полтавської битви і комплекс пам'ятників, пов'язаних з Полтавською битвою, - оголошено державним історико-культурним заповідником "Поле Полтавської битви" з охоронною зоною історичного поля загальною площею 771,5 га. Але на даній території: район Хрестовоз-движенського монастиря, Яківці - Петрівка - Семенівка - Жуки - Осьмачки -Тахтаулово - Івонченці - Рибці - Пушкарівка, значні події відбувалися до і після Полтавської битви. В охоронній зоні заповідника "Поле Полтавської битви" розташовано чотири старих поселення та понад 30 курганів, які археологи датують 1 тис. до н.е. та 1 тис. н. є.

1399 року на Полі відбулася великомасштабна битва між литовським князем Вітовтом та татарськими військами хана Едигея, яка поставила під сумнів існування Великого Литовського і знаменувала початок просування Польщі на українські землі. Район Жуки-Рибці-Івонченці-Полтава став 1658 року полем битви між законнообраним гетьманом І.Виговським і полтавським полковником Мартином Пушкарем, який розв'язав в Україні громадянську війну, що коштувала українському народу 50 тисяч загиблих та знаменувала початок занепаду Української козацької республіки, держави - Україна, заснованої Б.Хмельницьким. Ці події, національно-визвольну війну проти Польщі, період Руїни, добу І.Мазепи опише найзнаменитіший козацький літописець Самійло Величко, який з 1718 по 1728 роки жив і працював над літописом на полі Полтавської битви в селі Жуках. Потрапивши в орбіту Москви, полтавське поле стає місцем паломництва російських самодержців та сановників: Катерина ІІ, О.Суворов, Олександр І, Микола ІІ. Але поле Полтавської битви притягало до себе не тільки військових, а й вчених, громадських діячів.

У північно-східній частині поля Полтавської битви, у Яківцях, з 1871 року щоліта, а з 1900 року постійно жив і працював, творив добро людям Микола Васильович Скліфосовський, вчений-хірург, один із засновників черевної хірургії в Росії. Садибу видатного лікаря називали "Полтавською Швейцарією". 1884 року на території поля Полтавської битви створено Полтавське дослідне поле, з 1910 року - полтавська сільськогосподарська дослідна станція, в її науковій діяльності брали активну участь українські та російські вчені: А.Є.Зайкевич, О.О.Ізмаїльський, М.І.Вавилов, В.І.Вернадський, В.В.Докучаєв. 1962 року в північно-східній частині поля Полтавської битви, поблизу Яківців, закладено дендропарк, - нині пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення з площею 140 гектарів. На сьогоднішній день державний історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви" став значним культурним науково-методичним центром по вивченню історії України періоду ХУІІ-ХУШ століть в контексті європейської історії; 1994 року в музеї створено постійнодіючу виставку "Козацька держава". Інтерес до діяльності заповідника проявляють засоби масової інформації України, Росії, Швеції та інших держав, науковці, громадськість. Заповіднік "Поле Полтавської битви" єдиний в Україні входить до ІАМАМ - Міжнародної організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО, включений до всесвітнього туристичного маршруту. З історією Полтавської битви пов'язано ряд пам'ятників: десять гранітних обелісків на місці колишніх редутів (1939р.), шведам від росіян (1909р.), шведам від шведів (1909р.), на місці переправи російської армії через Ворсклу (1959р.), пам'ятний знак на місці командного пункту Петра І (1973р.), Братська могила загиблих російських воїнів (1894р.), Сампсоніївська церква (1852 -1856рр., реконструйована 1895р.), Петру І перед будинком музею історії Полтавської битви (1915р.), захисникам фортеці Полтава і коменданту О.С. Келіну (1909р.), пам'ятник Слави (1811р.), на місці відпочинку Петра І (1849р.), Спаська церква (1705 – 1706рр., реконстру-йована 1845р.), Хрестовоздвиженський монастир (1650р., де була штаб-квартира Карла XII), українським загиблим козакам (1994р.). Матеріали, нагромаджені у фондах музею історії Полтавської битви, давно вийшли за межі не тільки історії Полтавської битви, а й 21-річної Північної війни, у вир якої були втягнуті Московією Польща, Данія, Швеція, Україна, Туреччина. В дев'яти експозиційних залах представлені безцінні історичні реліквії: холодна і вогнепальна зброя, медалі, монети, живописні полотна, портрети, ікони, гравюри, бойові прапори, обмундирування, старовинні книги, карти, грамоти та інші історичні документи І половини XVIII століття.

Адреса: м. Полтава, Шведська Могила, 32. Тел. (0532) 527427.